Пекін – друге за величиною місто Китаю. Але якщо випереджаючий його Шанхай – економічний і розважальний центр країни, то Пекін – культурна і політична столиця, яка росте і змінюється з небаченою швидкістю. Часом цілі квартали змінюють свій вигляд протягом дуже короткого терміну, а після отримання Пекіном статусу столиці Олімпійських Ігор цей процес тільки прискорився. Поєднання динамічного зростання і трьохтисячолітньої історії на такій  маленькій ділянці землі не може не зачаровувати.

Велика Китайська Стіна (Great Wall of China) – один із символів КНР і, безумовно, побачити її – ‘обов’язок’ кожного поважаючого себе мандрівника. Найближча ділянка знаходиться близько 70 км на північ від Пекіна і відноситься до найбільш відвідуваної туристами ділянок стіни. Вона була повністю зведена заново і забезпечена, для зручності туристів, необхідною інфраструктурою (ресторани, готелі).

Заборонене місто (Forbidden City) – символ Пекіна і втілення епохи імператорів. Було побудоване за часів правління династії Мін і протягом 500 років було резиденцією імператорства і центром влади Китаю. Простим китайським громадянам доступ до міста був закритий. Двічі Заборонене місто ставало жертвою руйнувань і мародерства: в перший раз під час нападу на Пекін маньчжур в 1664 році і вдруге незадовго до захоплення Пекіна комуністами в 1949 році, коли партія Гоміньдан вивезла скарби Забороненого міста на Тайвань.

У Мавзолеї Мао нібито спочивають забальзамовані останки Мао Цзедуна, втілення культу Мао, який до сих пір панує в Китаї. Ніхто не знає, чи лежить там воскова фігура або справжні останки Великого Керманича, але щоб потрапити в його мавзолей, особливо у свята, доведеться вистояти величезну чергу.

Старий Літній палац. На жаль, від колись розкішного палацу залишилося не так вже й багато. Він був майже повністю зруйнований французькими та англійськими військами під час другої опіумної війни 1860 року. Колись, в 12 столітті нашої ери, палац був побудований як частина величезної паркової території на північному заході Пекіна.

Новий Літній палац або, як ще його називають, Сад рукотворної  Гармонії колись був місцем відпочинку імператриці Ци Сі. Отримати задоволення від відвідування цього палацу можна не тільки влітку. Навіть взимку він залишається привабливий своїми садами, озерними ландшафтами, пагорбами і павільйонами.

Парк, величиною в 294 гектарів, на три чверті покритий водою і знаходиться на північному заході Пекіна близько Західних гір, на відстані приблизно 15 км від центру. З 1998 року він зарахований до світової спадщини ЮНЕСКО.

Крім названих пам’яток мандрівників до Пекіна, безсумнівно, не залишать байдужими Парк Бейхай, Тринадцять могил, Лугоуцяо (Міст Марко Поло) і ще багато іншого.

Жителі Пекіна відрізняються доброзичливістю та гостинністю, а до туристів з європейських країн ставляться з великою цікавістю. Під час прогулянок по приміським районам корінні жителі можуть звернутися до мандрівникам з незвичайним, на перший погляд, проханням: сфотографуватися на пам’ять. Зазвичай подібна поведінка властива мандрівникам, тому така національна особливість здається приїжджим курйозною і забавною. Варто відзначити, що частіше за все приціли пекінських камер і фотоапаратів спрямовані на дітей і привабливих дівчат.

Жителі міста дуже трепетно ставляться до проблеми освіти, діячі науки і викладачі користуються тут великою повагою, а книжкові магазини  є найбільш відвідуваними в числі торгових закладів. Корінних жителів відрізняє досить спокійне ставлення до зовнішнього вигляду і формування гардеробу. З’явившийся  на вулиці турист в екстравагантному вбранні може стати причиною насмішок і загального обурення, тому яскраве вбрання краще залишити для іншого випадку. Чоловіки вітають один одного виключно рукостисканням, а в разі ділового спілкування завжди обмінюються візитними картками – це головний атрибут ділової людини, після суворого елегантного костюма.

Однією з найбільш захоплюючих національних традицій залишається чайна церемонія, поспостерігати за якою можна в одному з численних чайних будинків Пекіна. Для приготування чаю використовується спеціальний посуд, і навіть спеціальні меблі. Примітним є те, що місцеві жителі п’ють чай з невеликих фарфорових піалочок, а не з кухлів, як більшість європейських шанувальників напою. Чай став популярним сувеніром, який відпочиваючі купують на згадку про поїздку. Фахівці стверджують, що деякі сорти чаю можна заварювати більше десяти разів, напій буде виходити ароматним і насиченим. Замість цукру в місцевих чайних будинках використовують сухофрукти і корицю, напій, який готують під час чайної церемонії, виходить просто чудовим.